4-12 сентября 2010

Новости

Куратор театра на ГОГОЛЬFESTе: «Театр может вилечить нашу ментальность»


Найочікуванішою театральною подією ГОГОЛЬFEST, який стартує у п`ятницю, є новий проект Даху «Школа нетеатрального мистецтва». Як завжди у Влада Троіцького, нова вистава народжується в процесі – прямо на репетиціях, що тривають до восьмої вечора. Поруч із вже визнаним театром розгортається історія з «багатьма невідомими». Фестиваль запропонував усім молодим театральним режисерам: «Є величезний простір, приходьте і творіть!» Хто і з чим відгукнувся, ми розпитали у куратора цієї ідеї Марисі Нікітюк.

-          Буде проект камерної опери «Книга пісень» театру «Оксюморон». Це цікаво, бо спроб сучасної опери в Україні фактично немає. Маємо метажанрові виступи, наприклад, Анатолія Вексклярського. Пам’ятаєте ді-джея Толю? Актори центру «Пасіка» покажуть частину українсько-польський проекту за творами Віткаці. Буде моновистава Марії Вакули «Техно. Історія одного вбивства». Дві вистави покаже київський «Театр у кімнаті» - «Сільський лікар» за Кафкою і «Смерть Тантажиля» Метерлінка. Побачите також виставу за Маркесом «Сто років самотності» театру «Баобаб» - несподівана ідея для київського простору. З відомих більшості митців буде російський режисер  Ігор Лисов з лабораторії «Школи драматичного мистецтва» Анатолія Васильєва та його проект з Театром на Печерську під назвою «Достоєвський. Марлєн».

Остаточну програму побачимо вже на самому фестивалі. Розумійте, що фестиваль пропонує театр не як продукт споживання, а як процес, як лабораторію. Де митець може дозволити собі як геніальний, так і провальний проекти.

-          Це і шанс для невідомих колективів, і ризик для іміджу фестивалю.

Важливо, що імена цих колективів прозвучать. Наприклад, буде чудовий театр тіней FireFilies. Пам’ятаєте, кілька років тому приїжджав у Київ відомий театр тіней «Pilobulus»? Так ось цей український театр тіней нічим не гірше. Проблема в тому, що про них ніхто не знає.

-          Тотальний експеримент. А здавалося, що у наших митців є тотальний страх перед експериментом.

Це не страх, це нерозуміння самої суті театру. Тому що кіно у нас все-таки трохи знімається і кудись виїжджає. А от театр загубився, він не може вловити як йому бути по-новому. У нас немає альтернативи. У театрі можна рефлексувати і Стіва Джобса. Чому ні? Театр може вміщати колосальні речі, але для цього треба бути колосальною особистістю.

Нещодавно я почула фразу, що спершу митці йдуть невідомими доріжками, а потім туди починають ходити натовпи людей. Тобто спершу треба показати, що «туди» ходити можна.

І це корисно! Є такі вироки людям: менталітет жлобів або менталітет велікорусскіх шовіністів. Біда у тому, що не всі розуміють, що це можна і треба змінювати. Наприклад, після Другої Світової німці активно працювали над вирішенням проблеми своєї агресії, і особливо у театрі це відбувалося. Це дуже цікавий психоаналіз. Українцям його не вистачає. Треба, щоб нам хтось вказав - звідки у нас взялися ті чи ті комплекси, і як з цим треба працювати.

-          Як вистави адаптуватимуться під простір заводу?

Перед тим як відібрати людей, ми їм пропонували прийти на завод. І у багатьох з’являлися корективи до власних вистав. Це буде театр у промзоні, що є розповсюдженим явищем у Європі. У Росії є «Винзавод» (Центр сучасного мистецтва у Москві на місці колишнього винного комбінату), є «Красний Октябрь» (культурний квартал на базі колишньої фабрики в Москві). Влад Троїцький також ставить «Школу нетеатрального мистецтва» у цьому просторі. Приходьте.

 

 

Фото: Ігор Бельський, група Look майстерні Олександра Ляпіна Культурного фотографічного центру PhotoCULT в рамках арт-проекту "Цезура"

 

Ще про ГОГОЛЬFEST: http://www.svidomo.org/defend_topic/7082

**********************

Центр просування культури Свідомо

Спеціально для ГОГОЛЬFEST

Акредитація для преси тут: http://webanketa.com/forms/68vkgcsr5wvk4dsm68w38d8/