4-12 вересня 2010

Новини

У суботу мандруйте на стільці у кінотеатрі ГогольFesty


За один суботній вечір можна перетнути усю Україну, якщо прийти
у кінотеатр Гогольфесту. Мандри почнуться пообіді о 15:00 стрічкою
“Уроки української” (режисер - Руслан Батицький) , а закінчаться
пізнім вечором о 22:45 роботою  Вінсента Муна “Petites Plan?tes -
Ukraine”

У проміжку між допрем’єрними показами - витримане і перевірене
фестивалями кіно. Короткий метр і тривалі розмови з авторами стрічок з
20:15 до 22:45.

Марина Врода, володарка “Золотої пальмової гілки”  -  обожнює дощ.
Рідко який з її фільмів обходиться без порядної зливи. У стрічці
«Дощ» негода створила обставини, за яких двоє рідних людей на старості
змогли “зустрітися” знову. Режисерка розповідає, що поштовхом до
написання сценарію стали слова бабусі:«Ой, якби ти знала, Маринко,
уперіщила злива, діда нема, пішов по хліб, а я не могла вилізти з
городу. І стала плакать, думала, помру».

У “Клятві”  теж лиє як з відра. Але цього разу потоки води передають
бурхливі внутрішні переживання підлітків. Після першого поцілунку на
закоханих чекає гіркота першої втрати. Адже дитинство це пора, коли ми
водночас найвільніші і найзалежіші від зовнішнього світу і волі
дорослих.


Герой стрічки “Отроцтво” (режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук) свої
рішення мусить прийняти сам. Цю історію дорослішання знімали у
буковинському селі силами місцевої творчої команди.

Над документальною стрічкою “Старі люди” братів Васяновичів працювало
уже поліське село Мелені. Молодший Максим розповідає, що кіно стало
результатом приємної помилки . Студентом другого курсу він залишив  на
столі свого майстра Олександра Коваля заявку на фільм, а той випадково
прийняв її за роботу старшого брата і запустив у виробництво. Казуси
продовжувалися і на зйомках.
“У кінці стрічки є кадр, де бабусі співають за столом і п’ють горілку,
-  розповідає Валентин. -  Після зйомок дядя Гриша розвозив усіх по
домівках на уазику-буханці, а на ранок приніс нам вставну щелепу.
Якась із стареньких так розійшлася, що,  співаючи, загубила зуби”.

 

Поетично налаштована камера спостерігає за мешканцями прикордонного
села Клюси у стрічці “Радуниця” Роман Бондарчука. На Радуницю,
поминальний день після Великодня, на цвинтарі збираються родичі одразу
з трьох країн - України, Росії і Білорусі. Люди п”ють, їдять, діляться
спогадами і переповідають страшні історії про смерть.

Ще одне кіно Романа “Таксист” -  ігрове, але в його основі лежить
правдиві події. Історія про любов у збоченій формі розгортається  в
якомусь невизначеному часі. Густий і тягучий чорно-білий світ віддає і
90-ми і 60-ми. Поїздка у таксі  може стати останні самостійним
рішенням молодої провінціалки. Таксист закохується у дівчину  з
першого погляду і вирішує вберегти  її від жорстокого світу, силоміць
одруживши на собі. “Стерпиться – злюбится, ще й якою щасливою будет. Я
ж її люблю!”, – пояснює герой матері. Така от кавказька історія в
реаліях українсього портового міста.


Усі перегляди безкоштовні.

********************

Центр просування культури Свідомо

Спеціально для ГОГОЛЬFEST